Возникли вопросы? Контакты

гиподинамический ребёнок Гіподинамічний синдром (гіпокінетичний синдром, синдром дефіциту уваги) - один з варіантів прояву ММД. Точні причини і походження цього синдрома вченим і клініцистам ще не відомі.

Але найважливіше розуміти, що відбувається з дитиною, якій поставили діагноз гіподинамічний синдром.

1. Мозок дитини отримав незначні ушкодження, тобто частина клітин мозку частково не функціонує.

2. Нервові клітини не відновлюються, але одразу після травми здорові нервові клітини починають поступово брати на себе функції ушкоджених. Тобто відразу починається процес відновлення.

3. Одночасно йде процес нормального вікового зростання. Дитина вчиться сидіти, ходити, говорити.

І на процес відновлення (Е1) і на процес нормального розвитку (Е2) потрібна енергія. Тому з самого початку нервова система дитини працює з подвійним навантаженням (Е1+Е2).

4. При винекненні стресових ситуацій тривалого навантаження (наприклад, підготовка до контрольної роботи чи тестування), чи після соматичних захворювань (Е3) у такої дитини може виникнути погіршення неврологічного стану, посилюється порушення поведінки і проблеми з навчанням. На це також потрібна енергія і нервова система не здатна впоратися зі ще більшим навантаженнями (Е1+Е2+Е3).

5. При успішному розвитку подій рано чи пізно функції всіх пошкоджених клітин будуть розібрані іншими здоровими клітинами, потрібні зв’язки відновлені (до 14-15 років).

Гіподинамісний синдром - зустрічається рідше ніж гіпердинамічний синдром. Важче і пізніше ідентифікується і діагностується. На відміну від гіпердинамічних дітей, гіподинамічні малопомітні, намагаються, щоб на них не звертали уваги завжди хочуть бути в тіні. В них є проблеми з концентрацією уваги. Вони в’ялі, загальмовані. Пошкоджений процес збудження, а точніше пошкоджені структури, які забезпечують збудження нервових клітин. До початку навчання в школі гіподинамічний синдром не діагностується, а дитина, носій синдрому, сприймається оточуючими як «зручна», «спокійна».

У дівчаток зазначені синдроми зустрічаються рідше. На 5 -  6 хлопчаків лише одна дівчинка. (Одна з точок зору фахівців -  дівчата взагалі стійкіші до будь-яких впливів оточуючого середовища, в тому числі і травмам ЦНС).

Особливості гіподинамічного синдрому:

1. Зростаючи така дитина здається напівсонною. Здається нібі її ніщо не цікавить. Спроби «розвинути» таку дитину походами до музеїв та театрів  швидше за все бажаного результату не дадуть. Після відвідування «культурних заходів» дитина практично не дає зворотнього зв’язку, не може переказати змісту спектакля, розповісти про те, що бачила в музеї.

2. Розсердити чи образити таку дитину, на перший погляд, важко. Найчастіше оточуючі не можуть навіть уявити, як глибоко та трагічно вона переживає власну незграбність. Як правило, близькі дитині люди думають що «їй всеодно» тільки тому, що вона практично ніколи не демонструє своїх почуттів і не говорить про них.

3. Для виконання стандартних завдань така дитина потребує більше часу (хоча самі завдання вона часто виконує досить добре).

4. Гіподинамічна дитина ніколи (навіть якщо знає відповідь) не буде тягнути руку і намагатися привернути до себе увагу. Письмові завдання (особливо без обмежень в часі) для неї завжди кращі, ніж усні відповіді (особливо біля дошки).

5. В таких дітей часто спостерігається величезний розрив в якості виконання домашніх завдань і класних (а особливо контрольних) робіт. Дома, коли ніхто не квапить, дитина виконує завдання добре, у класі в умовах обмеженого часу дитина не встигає та нервує, що неминуче призводить до поганої оцінки.

6. Така дитина викликає значно менше зауважень ніж гіпердинамічна дитина. Вона ніколи не бешкетує, завжди спокійно сидить за своєю (частіше останньою) партою, рідко розмовляє з сусідами, а на перерві стоїть біля стіни чи намагається залишатися в тому ж класі.

7. Всі прохання вчителя чи батьків гіподинамічна дитина виконує з деякою затримкою, яка багато ким сприймається як лінощі.

8. Однолітки часто дражнять таких дітей. Їхні звичні прізвиська – «тюфяк» та «тормоз».

9. Вони бувають раді та вдячні, якщо хтось погоджується з ними грати, часто граються з малодшими дітьми. На контакт йдуть важко. Майже завжди невпевнені в собі, але з охотою товаришують з дівчатами.

10. Дружні відносини мають індивідуальний характер. Дуже цінують друга. Йде на будь-які компроміси та поступки, тільки б зберігти повагу друга.

11. Недовірливі до всього нового, тому трагедією може стати навіть зміна вчителя.

12. Із всіх уроків більше всього не любить письмо і фізкультуру. Часто має надмірну вагу.

13. Улюблені заняття – мозаїка, конструктори, телевізор, комп’ютер. Якщо техніка читання гарна і сам процес не викликає серйозних проблем, любить читати серйозну, реалістичну літературу та енцеклопедії.

14. Перехід в середню школу серйозне випробування. Завжди плутається в кабінетах, предметах, нових вчителях. Завжди непомітна, тримається в тіні. В параграфі підручника не може виділити головного і намагається, як і молодший школяр завчити все. Ніколи не виправдовується, не «качає права», але повільно накопичена протягом тривалого періоду ненависть до когось із педагогів чи однокласників саме в середній школі може дати абсолютно неочікуваний викид енергії – «коротке замикання».

Зрозуміло, що не у кожної дитини з діагнозом «гіпоактивний синдром» присутні всі вищеперераховані особливості поведінки. Все може бути виражене слабше або сильніше, щось взагалі відсутнє.

Цей портрет - яскраво вираженої дитини з гіподинамічним синдромом, який зустрічається у кожної 4-5 дитини з таким синдромом.

 

Автор статті: Анна Хенова