Возникли вопросы? Контакты

Страхи цілком природні для старшого дошкільника. Кожна дитина має пройти через так звані «дитячі страхи» і пережити їх, щоб набути певного імунітету. Саме відсутність дитячих страхів, а не їх наявність, може бути симптомом певних відхилень у розвитку малюка. Психологічно благополучна дитина – це не та, яка нічого не боїться, а та, яка не боїться боятися. У такому разі вона знову й знов створює для себе «дещо лячні» ситуації (у житті, в уяві, у малюнку, у грі) і поступово приборкує свої страхи. Це можуть бути страшні оповідання, казки, фільми жахів, малюнки різних страхіть, мандрівки в льох або на горище, високі гойдалки тощо.

Проте, на жаль, не всім дітям удається самостійно подолати свої страхи. Причиною цього може бути як надмірна вразливість, підвищена тривожність дитини, так і ситуація її розвитку, коли дитина застрягає на певних дитячих страхах (психологічні травми, хвороби, несприятливі методи виховання: залякування, надмірна опіка, суперечливі або надто високі вимоги батьків, їхня тривожність тощо).

Накопичення страхів призводить до психічного перевантаження дитини, яке виявляється в скутості, надмірній залежності, пасивності поведінки. Атрофується допитливість, з'являється настороженість, відмежування або агресивність як гіперкомпенсація страху. Якщо дитина зможе позбутися такого неблагополучного психічного стану, то це покращить не тільки її самопочуття, здоров'я, поведінку, а й ставлення до себе, діяльності, оточення. Адже нормальний емоційний стан є передумовою повноцінного розвитку особистості.

 

Додаткові матеріали: Емоційні та поведінкові труднощі у дітей, Мама, папа, я боюсь!